Знов під вікном чиїсь сліди.
Хто міг їх тут залишить?
Колись пішов ти назавжди,
Словами міг лиш втішить.
Сказав мені, що повернешся,
Чи влітку, чи зимою.
Надіюся - мене діждешся.
Мій шлях не пройде стороною.
На склі залишені квітки,
Що дихали морозом.
Не йшли, а мчали всі роки,
І всі лиш мимоходом.
Почула - хвіртка заскрипіла,
Знічев"я вітер грався.
А я подумати посміла,
Що це ти повертався.
Прожогом кинулась надвір,
Все тихо і ні звуку.
Я чую знову слово ВІР,
Це вторить завірюха.
А на столі холодний чай,
Ще пахне кардамоном.
І чую тихо: все ж чекай,
Я повернуся знову...