Моя Матуся кохана
Шістьох пустивши на світ
Сама із життя пішла рано
І цим засмутила весь рід
Сльозами труну омивали
Благали богів повернуть
Та світ не дає теї сили
Щоб лихо таке відвернуть
Ми розбрелися по світу
Життя брикалось і гуло
Доньці молодшій більше віку
Аніж тобі тоді було
Вже сорок років, як немає
Наразі й ми уже старі
Життя мов суховій палає
Зима у кожного в дворі
