І нема, сину, дня, щоб про тебе в собі не згадала...
Всюди бачу тебе. Всюди чую твій голос, твій сміх.
На листках виливаю у букви словами печалі
Недопиту любов материнську, відпущену в далі,
Та спокутую зболеним серцем нескоєний гріх.
Марія Дребіт (Голодрига)
Епіграф до новели Сергія Сонька (№24), з четвертого тому «Херсонщина», мого літературно-мистецького проекту «Соло надірваних струн» (авторка книги Н.Хаммоуда)
малюнок Марії Дребіт (Голодриги) із використанням ші
Марія Дребіт Португалія
05.10.2021
