О Боже, скільки у нього негативу?...
Його погляд пробиває кулею душу.
Душі, так хочеться трішки позитиву
З небес ,промінь сонечка тепла в стужу.
А він, є мара...тінь, осені в тумані
Від нього віє холодом лютої зими.
І плете, святе із грішним у коханні
Пахне, цвіллю і сирістю днів від самоти.
Захмелів, без вина і від метафори слів
Немов би п'яний вітер стукає дверима.
Як розлючений дикий звір виллє свій гнів
Плаче, ридає у віршах цитата в римах.
В його долю, прийшов у гості Листопад
І перший білий сніг випав на його скроні.
Обшарпало, життя ...він сам, собі не рад
І яре зерно стоптали шалені коні.
Він, не вміє любити, радіти життям
Недолюблений устами рідної жінки.
Є однолюб, вередує, як капризне дитя
Лагідний, у снах... обернений до стінки.
А з ним, треба все своє життя мовчати
Затиснути язик гострими зубами.
І в неволю, закути себе за ґрати
Батяр, баламут не голубить словами.
Овва, це Ви про кого?! 
