Ще крок - і літо на порозі,
Весні збиратися пора.
Не плач! Нащо твої ці сльози?
Течуть калюжі по дворах.
За все тобі ми дуже вдячні,
Хоч ти примхливою була.
В дорозі будь ти все ж обачна,
До нас, щоб знову ти прийшла.
Бо без весни не буде літа,
Тебе не можна обминуть.
Так, як без сонця нема світла,
Не буде дня, а люди ж ждуть!
Ну, ніби все тобі сказала,
Пробач мене, як щось не так.
З весною довго розмовляла,
Бо що казала - це є факт...
Чудова поезія! Поміж хмарин,ясніють мрії...Душа в сумлінні і в надії...Що літо не буде плаксиве...Як нині весна вередлива...
Гарного вечора Вам і натхнення!