Весні до ніг вклонилася верба,
Зелені коси в воду опустила,
У тій воді небо блакить втопило
В нього й журба, буває голуба.
Про щось тужили весняні дощі
І падали не землю сльози-струни,
То травень молодий і навіть юний,
Вдягав ліси в салатові плащі.
Всіх запахом п"янив квітучий ліс
Птахи - кожен своє співали соло,
Юна весна в руки узявши поли
Свій танець танцювала між беріз.
Вона щасливих не ховала сліз,
В душі носила пісню про кохання,
І кожен раз у серці як в останнє
Цей красень-травень їй зізнання ніс.
Галина Грицина.