Я ,іду в надвечір'я до моря
Кружляють, над ним чайки білі.
Я, самотній ...і ,ні душі поряд...
Сонце, згортає пелюстки лілій.
Море ,хвилями плюскоче, шумить...
Змиває сліди на золотім піску .
Літній вечір малює блаженну мить
Сонечко, витирає з очей сльозу.
Я, під вічним небом як птах є один
В житті, ніякої радості немає.
А ти, не плач...а усміхайся, мій син
У тебе, життя ...небо промовляє.
Поглянь, яке прекрасне життя!
Ти, радій кожнем днем на землі.
Мені , так потрібен друг сказала: душа
Подати, руку коли біль у душі.
Хочу, бути як всі щасливим !
Щоб не бути, самотнім в житті.
Слухати, пісні і бути , милим
Чайки ,кигичуть ...додають, жаль душі.
Не біжи, не ховайся від життя
В чотирьох стінах не сиди вдома.
Зроби, вдих , видих...поглянь , яка краса!
Небо, зніме з душі втому.
Ти, іди на зустріч на захід сонця
Повір, зустрінеш любов у житті.
Не сумуй, що сивина на скронцях
В золоту осінь єднають долі свої.
М. Чайківчанка.
ID:
903441
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.02.2021 19:35:09
© дата внесення змiн: 02.02.2021 22:00:07
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
