шепіт з туману
скуті повіки
поміж капканів
в білих туніках
напівпрозорі
простоволосі
очі чи зорі
листя чи постіль_
погляд крізь погляд_
сплетені руки
подихи поряд
злякана злука
чорні паркани
фосфорні тіні
сіллю на рани
падає нині
сніг що тривожну
сутінь осяє
міста порожнього
майже за краєм_