Осінь, моя осінь,
яка ж ти хороша:
щедра твоя просинь,
й листяна пороша...
У тобі купатись
одна насолода,
і мені всміхатись
до тебе охота...
Любуюсь тобою
я кожного ранку,
з вербою й сосною
біля мого ганку...
Дозріла калина
в моєму садочку,
я її садила
в честь синів і доньки...
Хризантеми квітнуть,
ніби на помості...
Здається, що їдуть
то до мене гості...
З ними розмовляю,
слухачі уважні...
Мене розуміють
і стають поважні...
Сипляться листочки
у дворі моєму,
як сини і доньки
туляться до мене...
Осінь, моя осінь,
тебе дуже прошу,
нехай твоя просинь
триває подовше...
