Навіженим вершником по житті лечу,
Чи скоріше мабуть все ж конем.
Від вітрів зневіри, я душі свічу,
В доброту ховаю день за днем.
Відігрію віру, подарую шанс
І роздмухаю надії в серці жар.
Доля розкидає днів моїх пасьянс,
Визирне удача сонечком із хмар.
Знов розправлю крила, викину мітлу,
Розфарбую стежку кольорово,
Научуся знову щастя ремеслу,
Одягну у радість кожне слово.
Леза під ногами втратять гостроту,
Упадуть обставин ланцюги.
Мрії набирають сили й висоту,
Чуєш, доле?! Приготуй борги!
Все чим завинила, що не додала,
Мусиш повернути ти мені.
Хрест свій на Голгофу довго я несла.
Хочу тепер радість – в кожнім новім дні!
