На війні я не думав, що ми переможем.
Знав лише, що я маю зробити усе,
Що залежить від мене, усе, що я можу.
Думав, всі ми загинем. Здавалось так це.
Нас підступний, прекрасно озброєний ворог
Перевищував кількістю й силою так,
Що їх наступом повномасштабним ми в порох
Мали бути розчавлені. І цей масштаб
Апетитів в них був. Але все — в Божій владі.
Молитви наші чув Він. І бачив Він: ми
Відчайдушно рішучі. Для нас був Він радий
Поміняти історії хід і війни.
В боротьбі з олігархами — все точно так же.
Подолати в нас шансів ніяк не було
Те, в якого суди, ЗМІ та гроші на стражі
І всі сили держави, лихе, підле зло.
Але ми відчайдушно боролись. І диво
Сталось знову: народний обравсь Президент —
Неочікувано, дивовижно, красиво.
Це від Бога нам був за відвагу презент.
І сьогодні (цей день я повік не забуду)
Зустрічаєм ми Саакашвілі. Це є
Довгожданим, таким чарівним Божим чудом!
І реальністю знову ця притча стає:
Є гарна притча про маленьку пташку,
Що океан змив її яйця геть.
Здолати океан — не просто важко,
Його частиночку ми бачим ледь.
Прохала пташка яйця повернути.
Та океан уваги не звертав.
І ось вона у розпачі і люті
Зробила крок, що легендарним став.
Вона була отак рішуча дуже,
Що океан черпати почала,
Неначе то була якась калюжа,
Неначе миска то води була.
Вона носила дзьобиком краплини
Так відчайдушно, як це може лиш
Робити мати, щоб спасти дитину,
Хоч всі навкруг казали їй: «Облиш!»
Це надихнуло їй допомагати
Усіх птахів, що бачили її.
Злетівся весь народ туди, де мати
Боролася за діточок своїх.
Пташки краплинки в дзьобиках носили.
Та океан не відчував цього.
Бо в дійсності нікому не по силі
Примусити зробити щось його.
Але мільйонна ця пташина зграя
Завзяттям спільним привернула тим
Увагу Бога, що завжди все знає,
Та самостійність залишає всім
І через те втручатися не хоче
Без надзвичайних отаких причин
В життя птахів. І Він на власні очі
Дививсь на цей небачений почин.
Дивився й думав: «Хто відповідальність
Свою так самовіддано несе,
Той неможливе втілює в реальність.
І Я йому даю для цього все:
Благословіння, захист, допомогу.
І Я втручаюсь Сам у хід подій».
І океан почув наказ від Бога:
«Віддай, о океане, яйця їй!
Віддай негайно, або буде гірше!»
І цей наказ немарно пролунав.
Хто має вуха, чуйте! В цьому вірші
Є все, що треба для звитяги нам.
29.05.2019, Київ
ID:
836991
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.05.2019 13:04:08
© дата внесення змiн: 30.05.2019 13:04:08
автор: Петро Рух
Вкажіть причину вашої скарги
|
