Своє я серце навпіл розділю,
Лишу одну частинку в Україні.
А іншу вирву з гру́дей без жалю
Тобі дам – щоб була в чужій країні.
Щоб потім ти, зігріта цим теплом,
У да́лечі кохання не згубила,
Щоб оповитим був я, мов щитом,
Молитвами, що наче білі крила.
Я хочу завше бути там, де ти.
Щодня у близині та насолоді,
Та по́глум над країною летить,
І совість впасти ниць не дасть на сході...
Кохаючи, не збудешся страждань.
В житті достатьно є ще втрат даремно.
За щастя йти ж потрібно без вагань –
В борню визво́льну сміло і напевно!
Оригінал.
Я сердце разделю напополам,
Оставлю часть с собою в Украине.
Другую вырву из груди и дам,
Чтобы была с тобою на чужбине.
Чтоб ты его, согретая теплом,
Не тяготилась далью между нами.
И чтобы я прикрыт был как щитом
Молитвами, как белыми крылами.
Мне хочется быть рядышком с тобой.
И ежедневно наслаждаться близостью.
Но враг глумиться над моей страной.
И совесть мне не даст смирится с низостью...
Не избежать страдания любя.
Земная жизнь насыщена потерями.
За счастье стоит жизни не щадя
Сражаться, не травя души сомненьями.
Автор Віктор Залевський.
