Не пройшов – проскакав…
Став, як загнаний кінь.
Ні галопу немає, ні рисі.
Позлітали підкови, – бреду, наче тінь,
Чорні круки збираються в висі.
А підкови були, була грива яка,
Була грація, гарна постава!..
І скрипіло сідло, як носив козака,
І збивалися роси на травах…
Хоч співають: роки – це багатство чиєсь,
Знають луки про них і діброви, –
Не спіши стрімголов, хоч на мить зупинись,
Поки ще не злетіли підкови.
А ми все спішим... 
