Безлюдною стежиною поволі
Задумливо іду на самоті,
Застиглий погляд опустився долі
Безпристрасно на зарослі густі.
Своїх знайомих стріти не бажаю,
Пусті шаблонні фрази чути їх,
І захист у самотності шукаю,
Розкуто лину в вирі дум своїх:
Життя спливає дуже-дуже швидко,
Його стежини дикі і пусті
Кайданами кохання оповиті, –
Такі життєві мудрості прості…
Переживання, прагнення і мрії
Стороннім не довірю я судам,
А краще в лоні парків їх розсію,
Творінню на збереження віддам.
30.05.2013
Дякую!
