Я ріжу слова,
Розбиваю на пари,
Ще трохи емоцій –
І страва буде,
У небі застигла
Хмаринок отара,
А пастись за обрій
Чомусь не іде.
Великі, малі,
Та усі безіменні
Скуйовджені вівці
З краплинок води,
Вже досить в гордині
Дивитись на мене,
Полили б якісь
Почорнілі сади.
А може нап’ються?
А може розквітнуть?
А може засяють
Плодами не раз?
Я ріжу слова,
Розкладаю на блюдцях,
І ходить довкола
Збентежений час.
