Я залюблена в небо вечірнє вже дуже давно,
Заворожує погляд палітра його незбагнена!
Закохало у себе красою своєю воно,
Описати те диво то мрія моя нездійснена…
Бо чи вистачить слів, щоб найменший, найтонший штришок,
Змалювати у вірші, та так щоб усім зрозуміло.
Кольоровий хтось там розтрусив в небесах порошок,
І розквітло чарівне над нами всіма з вами диво!
Коли сонце лаштує спочинок у хмарах собі.
Хтось невидимий в небі чарівним керує оркестром!
Глянь, заплутався місяць між гіллям гнучким у вербі,
Та й застиг зачарований тим кольоровим маестро!
Вдалині розпалив хтось багаття червоне як жар,
Трохи ближче бузок розпустився у хмарах пухнастих.
Не сидить, все малює картину нам Вечір владар,
Трішки ще бірюзи візерунків добавив смугастих.
Захопився роботою, видно і сам не чекав,
Що картина написана ним і його зачарує.
Та прокинулась Ніч, піднялася із росяних трав,
І вже чорною фарбою диво малюнок гаптує…
