Поклала я серце у твої долоні,
А ти ж не просив... навіщо?... хтозна.
Я волі зреклася, лишилась в полоні,
А ти ж не тримав... в тебе інша весна.
Летіла в провалля, босоніж по скельцях,
А ти ж і не знав... душі не тривож.
Та мрії дрімають на своїх сідельцях,
А ти ж їх світанок... не зводь огорож.
Туманом стелилась, упала росою,
А ти ж не узрів... на краще для всіх.
Байдужість ця гострою стала косою,
Скосила... упало кохання до ніг.
Гарний вiрш, Iрин Ка. Дiйсно, життя - досить складна штука. Такi неприемнi моменти виникають не так вже й рiдко. Ну, кажуть же, що життя - мов тiльняшка - смуга чорна, смуга бiла. Iсторiя вашоi героiнi чимось нагадуе пiсню Люби Успенськоi "Манит, манит, манит карусель":
Это был короткий роман
Любви моей
Это был красивый обман
Игра теней
Далеко ушел караван
Случайных дней
Где они растаяли
Кто теперь знает.
Тiльки от у вас у 4 рядку слова "ти" i "тебе". Якщо дуже схожi слова у одному й тому самому рядку, то якось не зовсiм звучить. А також у вас 2 рядку у словi "хтозна" змiнюеться наголос, все-таки ж тут правильнiше наголос на першому складi. Може вам у цьому рядку, аби наголос не змiнювався, слова мiсцями помiняти - "А ти ж не просив...хтозна, навiщо". А тодi, щоб 4 рядок римованiше звучав, також трохи змiнити - "А ти ж не тримав...весна раптом - iнша".
Дякую, Дмитре, за цікавий відгук і уважне прочитання. Ваші поради мають раціональне зерно,але якщо внести такі правки то зміниться зміст. Хоча Ви наштовхнули мене на думку трохи змінити розділові знаки для кращого звучання. Завжди Вам рада.