На годиннику вже 3:30.
Я не сплю. Читаю тобі вірш.
Чи собі...
Мені напевно сниться...
Тільки з кожним днем без тебе гірш.
На годиннику вже 3:30.
Обіймаю жалісно кота.
Вже давно мені самій не спиться.
В очі ріже втома й самота.
Все ще в ніч гукають стрілки...
3:30...
Все ще тут я.
Ну а ти ще там.
І відомо стрілкам тим, не спиться нам обом.
І нашим двом містам.
05 02 15
