|
Навіщо я тобі пишу?
Навіщо згадую постійно?
Не заважаю? Не дишу?
Чи написати самостійну?
Не знаю, що і відповісти.
Пишу, щоб знову закохатись,
Аби проблем нових дізнатись,
Минуле нині щоб не гризло.
Мабуть, тому тобі пишу.
Чи я і досі не набридла?
Тебе навряд чи полишу.
Напевно, ти мені потрібен.
Навіщо я тобі пишу?
Чому так рідко першим пишеш?
Та першим дзвониш, не залишиш
Мене отут одну саму.
Прийди до мене, поруч сядь.
Я заспіваю і про вишні,
Тебе, мене, колишній Стрижень,
Прийди хоча б хвилин на п'ять.
Не бійся, кріпко обійми.
Нехай сплетуться наші руки.
Ні звуку більше і не чути,
Коли отут самі лиш ми.
Своєю білою рукою,
І дотиком легким своїм,
Це все здаватиметься грою.
Торкнусь щоки чолом своїм...
На мене глянеш ніби вперше,
Торкнешся довгого волосся.
Давай скоріш усе завершим,
І розплетеш мені всі коси.
Таким пронизливим печалем
Наповнений тепер мій сум,
Тому що нині я без дум,
А ми удвох підемо далі...
Навіщо я тобі пишу?
Мабуть, щоб знову закохатись,
Проблем аби нови дізнатись,
І вже, напевно, не дишу...
...Аби у тебе закохатись.
ID:
599004
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.08.2015 14:47:52
© дата внесення змiн: 03.12.2020 00:44:31
автор: Ірина Морська
Вкажіть причину вашої скарги
|
