Людська натура криє таємниці,
Ховає у глибинах головну мораль.
Думки,немов,заточені в темницю,
Закриті стінами й заковані у сталь.
Їх смак - гіркий,терпкіший яду,
Людського серця бажана отрута.
Думки,воліють взяти владу,
Щоб розірвати стримуючі пута.
І клятва кріпить двері в тій темниці,
Ніхто не знає,де в безодні дно...
ЇЇ жирло навіки в таємниці,
Аж доки не спливе на світ Воно.
