Мені так бракує зараз тепла,
вже сутеніє і вітер холодний…
Хтось у дитинстві на довго прокляв,
печаль - відбитки ніг на підвіконні…
Думки суїцидні, та вихід десь є
і світло в кінці тунелю прокралось…
Час мов павук, павутину снує...,
за усе що вже зроблено каюсь…
Не виню нікого, лише себе,
визнаю всі помилки, падіння, злети…
Приймаю майбутнє, усе що гряде:
написані вірші, фальшиві куплети…
Мені так бракує зараз тепла…
я кутаюсь міцно в проникливі ночі…
Ще не скінчилась у серці війна,
я відпускаю… та чесно, не хочу…
