Тихе провалля, безодня,
Молитва душі і вголос слова несказані.
Німе забуття, я шепотітиму – ти запиши,
Очі, людей помазаних Богом,
На мене дивляться,
Я би втекла, але
Серце чомусь відкрилося,
Серце, а з ним стилет.
Сонце промінням гралося,
Я з забуття втекла,
На вітах його гойдалася,
В долонях його спала.
29.04.04
