Двадцять третє люте…
Двадцять третє люте –
Сироти і вдови
Війнами закуті
В криваві закови.
Стоптано ногами
Пів-земної кулі,
Всіяні кістками
Учинки минулі.
Дзвенькотять медалі,
Брязкотять затвори:
Когось розстріляли
На ранковій зорі.
Постріли з нікуди,
Убиті солдати…
Ще сумують люди,
Відридали мати.
Двадцять третє люте –
Варвари багрові,
Винищила Крути
Банда Муравйова.
Звідки вони вийшли,
З якої утроби?
Нащо їм Всевишній
Дав людську подобу?
Порубані діти,
Попалені хати…
Де взялись на світі
Іроди прокляті?
Почорніли в горі
Одинокі мами,
У сльозах, як в морі,
Тонуть за синами.
Двадцять третє люте -
Оточили села,
Наче від отрути
В муках земля вмерла.
Красні командири,
Красні комісари,
Червоні мундири,
Червоні пожари.
Засмітили мізки,
Почорнили душі,
Засолили різки
В кривавій калюжі.
Вибивали волю,
Поселяли раба,
Витесали долю
З осини, чи граба…
Тепер хиже люте
Всенародне свято.
Лиш глухим не чути,
Як голосять мати…
Гірко плачуть діти
Та сумують вдови…
Дотепер надіто
На нас ті закови.
Понині у святі
Чужі перемоги,
А в рідних пенатах
На той світ дорога…
03 січня 2012 року
