Все що у мене є,
Все і ще трохи:
Потоки свідомості.
Закрапало з даху.
Я сонце сліпуче,
Я захоплення до нерухомості,
Я настільки жива,
Що тремчу від страху.
На прогулянках,
На тротуарах -
Засніжено.
Свіжість слідів припорошених,
Магія.
Я настільки жива,
Що я рухаюсь насторожено,-
Раптом це моя остання станція,
Остання стадія
До
Засліплення.
Раптом це моя остання посмішка,
Останній раз постіль, покинута незастеленою,
Я настільки жива
Що я хочу убратись волошками,
І блакиттю своєю так ніжно зливатись з зеленню.
