Прощавай.
З тобою більше ми ніколи не побачимось,
І цей дощ в перемішку з жовто-багряним листям
Тільки підсилює мій сум.
Пробач.
Якщо з тобою був до тебе не уважний,
Якщо я кривду причинив тобі чи близьким,
Я не свідомо, не хотів.
Поплач.
Якщо тобі від цього всього стане ліпше,
І якщо хочеш бий мене щосили,
Я не проти …
Питай.
Можливо є у тебе щось що недоказане,
Та світ від цього вже не стане кращий, гірший,
Сто відсотків …
Втікай.
І ми з тобою вже ніколи не побачимось,
І ті листи не принесе тобі посильний
Вже ніколи …
Бувай.
Тільки у відповідь почую лиш сигнали,
Що будуть рвати душу так як плоть, птахи, у Прометея,
Гудок … Гудок … Гудок …
Бувай.
