Сонце не освітить нам світанок,
Серце не збідніє від війни,
В ньому забагато різних ранок,
В ньому забагато пустоти …
П’яний галас у очах напівзакритих,
Від вина не закипає кров,
Бачила колись настільки ситих,
Що вбивались знову, знов і знов … !?
З кожним разом все виходить краще,
Всі шліфують звички, окрім самовбивць,
Хай тобі сьогодні буде важче,
Хай сьогодні не зімкнеш зіниць.
Ти мене згадай хоч раз на диво,
Посміхнись як хочеш, хочеш то скривись,
В п’яному чаді усе напрочуд сиве,
В ньому все дівається кудись …
І кохання наше там сховалось,
Заодно забрало і тебе,
І хоча давним-давно це сталось,
Сонце нам ніколи не зійде.
