Ти знаєш, я не вартий коректур -
Мені дістався все ж не мій редактор,
Я із окислених від часу душ-структур,
І аварійний у мені стоїть реактор...
Холодним подихом - це подихом зими,
І вічності, що дихає у скроню,
Я проводжаю мокрі поїзди,
Збираю спогади в розграфлену долоню...
Серед сімейств артистів і брошур,
Не це життя писав в своїх скрижалях,
Один між всіх, немов самотній тур,
Відреставрований на куплених граалях...
То ж якщо можеш, залишся до весни,
Для мене ти - єдиний мій коректор,
Щоб я один провівши поїзди,
Меридіанами знаходив власний вектор...
