Я й надалі читаю вірші,
що ти пишеш не мені, а комусь.
Кожний раз від них мені гірше,
кожен раз я втікаю із дому.
Я й надалі читаю вірші,
декламуючи інколи фрази.
Ти вже пишеш їх без крику,
переносячи ними заразу.
Я й надалі читаю вірші
і скидаю читати іншим.
Я закоханий в твої думки
і напевно цим я грішний.
Я й надалі читаю вірші,
бо це все, що мені зосталось
від тебе, бо ти зараз інша.
Сірий світ тебе вбив
і сказав...вибачай, що так склалось.
