Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: Він жив далеко, не читав книжок - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарного Вам дня.Найкращого.
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тетянко,дякую гарно,гарно.Дуже,дуже.
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,дякую.Дуже приємно.
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро.Дня Вам доброго.
Федик Юрій Михайлович, 13.11.2012 - 00:40
розділ "предисловие". пробач що написав його тобі в коментах...
Федик Юрій Михайлович, 12.11.2012 - 23:57
подыляю твоэ бачення. выра в бога не в церкві.віра в серці...на жаль доволі часто люди ходять до церкви аби задовільнити себе, потребу свого ЕГО, в тому що він є набожним.. абсолютно не поділяючи ні божих заповідей. ні розуміючи божого умислу.... я якось сказав щось таке.... пробач що з контестом.. інакже не буде зрозумілим.. Я все такой же, мальчик - хулиган Как будто сбросил , лет назад, пятнадцать И протирая, вороной наган, Я вспоминаю, шальные восемнадцать.. Кто в восемнадцать не любил, не пел, Тот не поймет, того, чем я сгораю, И я, прошу простить, за резкость слов. Перед такими, бисер не бросаю. Мои слова, не блещут красотой, Они лишь узники, что вырвались из плена, Что рождены, частичкою меня, Которая, воистину священна.. Я говорю, о том, что иногда, Молясь, вы в церкви, называете душою, и там вы вряд ли встретите меня, но я живу, в гармонии с собою я верю в бога, как творца всего, и в то, что он за нами наблюдает, И преклоняюсь, перед ним за то, Что быть собою, мне он разрешает Я поздно начал, быстро перегнал, В любовь и страсть, бросался с головою, И много полустанков й городов, Мой поезд , оставил за собою. Вся жизнь моя, забавная игра, Где я играю, в прядки, сам с собою, Ее закончит, женщина одна, что ходит в гости, с ледяной косою. В ее объятья, я не тороплюсь, И даже встреч, случайных, не желаю, И мысли о возможности такой, Я от себя, подальше прогоняю. Я все такой же, мальчик – хулиган, С открытым взглядом, но закрытою душою, Бреду как прежде, в поиске любви, Которая,лишь манит, за собою. Я отраженья, лишь ее встречал, С тех юных лет, когда воистину влюбился, Свою любовь, любя, я отпустил, И в путь, за ней, по жизни я пустился.. Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перечитала три рази.Це твій вірш?
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||