(+ Х. Рикмас, + В. Шевчук)
Засніжило розмиті дороги,
По яких ми ішли удвох.
Поспішаючи на допомогу
Нам достирує пам'ять Бог.
Вже нема того мокрого бруду
І ця ожеледь теж мине.
Скоро ти мене геть забудеш,
А можливо і я тебе.
Мабуть правду говорять учені,
Що й в галактики є межа.
Засніжило шляхи кручені...
Лиш на серці і досі жар.
03.10.2012 р.
якось так возвишено-велично про таке близьке і поряд з тим недосяжне Якщо і є в Галактики ця межа, то хай вона залишається недосяжною, а ми будемо підкорювати земне і близьке нам. Дехто вважає, що Галактика безмежна, але і вона може поміститися у очах коханої людини, чи дитини.
Олеся Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
.... до сліз пробирає кожна стрічка...надзвичайно чуттєво та емоційно...важко читати без підвищеної емоційності....дійсно, торкаються слова самого серця...Дуже гарно (для тебе), (для Христини), (для Володимира)
Олеся Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Колічка,це все заслуга Христинки і Володічкт дякуємо Тобі