Я відчуваю, тебе, моя рідна земля,
Босоніж пройшовши по срібній росі
Так Богом дано було, що ти доля моя,
Де рідне - моє, у рідному часі.
Минало все, приходило й знову верталось…
А я напивався з тремтячих струмків
І сонце теплом неба до мене всміхалось,
Коли я терпів звичний біль мозолів.
Як вовки, завиваючи, вітер у полі,
Мене не лякав бо я тут зростився
Я завжди співав пісню добра своїй долі
Й на неї ніколи я не жалівся.
Бо, тут, на повні груди, я дихаю вільно!!!
Лісами, полями і всім чим живу…
Й до тебе завжди я схиляюся уклінно,
Та сторона, яку безмежно люблю!
Із глибини віків росло в мені коріння
Мойого роду від моїх батьків
І будуть потім нові будуть покоління
На цій землі яку я так любив
Я відчуваю тебе, моя рідна земля!
Всім єством своїм тебе відчуваю!
Ти сила,любов, надія і мудрість моя
Тобі я сьогодні оду співаю.
́
