* * *
Я дихаю…
Мені так боляче, а я
Дихаю.
Стає поволі ніч моя
Тихою.
І кличуть зорі в небеса,
Змигують…
Мені так гаряче, а я
Дихаю…
В моїх думках, в моїх віршах
Поночі,
Я їх стискаю у руках –
Боляче…
Мої бажання у душі
Вихором.
Вони не збудуться, а я
Дихаю…
Скажи мені, що я лиш сплю,
Натруджена,
Що я проснусь, твоїм «люблю»
Розбуджена.
Скажи, що тіні у вікні –
Марево.
Я ще не хочу знати, ні,
Що там за хмарами.
Скажи, що це лиш вітер дме
Кригою.
Скажи, бо я лише для тебе
Дихаю.
А за твоїм плечем зоря
Блимає…
Скажи, скажи, що ти мене
Втримаєш…
Досит оригінальний вірш! А головне живий, а не вигаданий. Між рядками насправді відчувається дихання, а не бажання оригінально і правильно вибудувати рими, щоб все було за правилами. Мені дуже сподобалася душа вірша. Молодець!
Юлія Холод відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
