На пустому пероні я чую крики пташині,
А душа обливається вітряним, зимним дощем…
Ти зайдеш у вагон…і поїдеш…не глянувши…Нині
я залишусь одна…Із печаллю, із болем ,з плачем…
Опустівший перон…Б’ється в груди холодний вітрище …
Оніміли слова…я не можу нічого сказати…
Я любила тебе…та любов мою осінь розсвище…
Я у криках птахів буду завжди тебе пам’ятати…
