мета у фокусі
годинник на покутті
пісок тече крізь пальці
не спинити
оцінений чужим в його валюті
мара несправедливості в зеніті
чергу займи
чекай на шанс
що ти інакший довести настане час
копич у залозах отруту люті
сплеснувся всесвіт
в мить сліпу застряг
в чужій землі
під чужим сонцем
з чужим хрестом блукаєш на плечах
вуста пече чужих досягнень оцет
проґавив небо стрімкокрилий птах
колода в оці
до себе повернути – грубий шлях
лишатися собою в кожнім кроці
піди навчись, як сам собі чужий
як біг, бо бігли всі за їм потрібним
за запитом приємним був та милим
кому цікаво справжній ти який?
для інших ти ресурс
для найрідніших
постав на паузу
відсунься
ти зможеш
скинь масних тривог шаблони
дозріє небуття
відкриє тиша лоно
пірни
повстанеш сповненим себе
під власним деревом
і з власним сонцем
інакший
незручний
без змазки, рим, емоцій
з чуттям: азъ есмъ
з народженням мене!
Дуже складно і цікаво написано.
Мабуть, такі й будуть вірші майбутнього, якщо вони будуть: де все міряється лише глибиною думки без обмежень розмірів і рим. Сподобалося!
Часто людина мусить пристосовуватись до реального світу, але часто міняти личину не варто! Цікавий вірш!
