Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: На весь зріст Друга поема - ВІРШ

logo
Шевчук Ігор Степанович: На весь зріст Друга поема - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

На весь зріст Друга поема

             Я – дитина землі й зоряного Неба,
             але мій рід  божественний.

Планетний невступ:

ТРЕТЯ ПЛАНЕТА;
ТРЕТЯ ПЛАНЕТА;
ТРЕТЯ ПЛАНЕТА;
Третя планета!

      Перший вступ до поеми

Я – рання любов людства.
Юний
повірений ста революцій!
Я тут
побавивсь
поетами-люстрами,
справжні не бються.

          Зоряний час!
                  Повиповнюйте credo,
таємні, собою не став хто ні разу:
це,
може бути,  поет
                      Землю
–	востаннє –
охоплює разом.

Слухай тепер мої груди, плането
                                               Земля!
(Що значить місткість!)
Люд нащетинивсь:
комфорт 
на нулях!
б’єшся в обіймах —
гаряча невістка!

Скарбом людей
царків, холуїв —
                                           високо.
                         піднімаю
  Її
Любити б її! 
                                                соки!
                             напираючи
             по руках
  Тече


Це 
все-таки 
музика. В пеклі, в чаду? —
ступні поколює,
йду як по нотах!
Я сам знаю,
          хто я, —
І я не впаду, —
Не зрушила б ловго
               художня дрібнота.

Воєнщину здую.
Я Землю хотів —
щоб для всіх!
         і, як звір, 
зм’язувався на те я!
Антеї
        не аплодують.
Не аплодують Антеям.


    Другий вступ до поеми

Вся і сторія — вступ.
А не лік після ста.
Не розвага,
не дівка дурна — для одного.
Вся історія — 
більше вже 
не п’ядестал
просто людськості вступ
кров’ю
до головного. 

Ін-те-рес-но 
мізкують:
не збочив,
не шкура —
прямо по поверхах,
хто зі мною і над.
Претендую на ритм
Ермітажу і Лувру —
архаїзмом затиснених
жил-колонад!

Земле, встань! І засяй!
Всім скажи говорити!
Це найбільше
із свят,
які викотив час!
Ви хотіли б кого-небудь оживити?
Оживляю вам все – оживляючи вас.

Повертаю вам ваше, чого не посміли,
повертаю вам 
душі — душу талантиків, —
і за тих, що внизу, як були атлантами,
і за тих, що на тверді закам’яніли.

Повертаю вам зір.
Ви очисто-очищені.
Повертаю —
за чим ви жаліли — різним;
в ступці перетовклись? — не світіть очицями,
повертаються очі.
І —
чую —
пізно.

А царки в занебессі
свистять
по дотичній
розмедально, розмито
                              і розпузато.
Я тепер, може,
сам 
крокувань
         магнетичний
синхронізатор.

Випорожнив 
труни 
(і майбутні):
в це літо
вивів – часом — серця
двох Америк,
                   Китаю…
Як шарпнувся Творець,
що в мені століття,
і що всі самотужаться і чекають!

Не хитнутися — все! —не помчатися радо,
за стегно
теракоту
обнявши в роздумі.

Ще нема — щоб приймали такі паради
і не сходили з розуму!

Переходь же мене, непокірний загале!
Поки тяжко стою біля смертю набухлої теми,
Вся історія йде —
звинувачення матеріал,
              йде історія —
вступ до поеми.

Йдіте!
Руки розбитого,
брили всього, що несказане,
        вимісіть тіло дітИща —
не було
вгору всіх піднімаючого, —
і на ч…..а моє, що здіймає все вище!

Все одно —
з цим,
для чого немає ще імені,
куди
мені?

            1.	Глава поета

Розірвися в мені —
і ходи по кусках.
Потерпи! Моє небо!
Не голе.
Ти, як жінка, —
омріяти бунтівника! —
сходиш фарбами й болем.

Чуєш —скільки в моїй
тільки в правій руці?

Стане музика — і
мені нікуди
стати!
Не витримують — ні — жалюгідні ссавці
випробування навіть достатком.

Як мені дотягнутись — людей?
Наша швидкість —
парабола
іскри відносить.
Хочеш — і від очей моїх фронтом піде
перша хвиля —
нових міжнародних відносин!

Йшов я з тебе – чужинець для всіх,
як йдуть безподаткові,
я безстрашністю висвітив
тисячі лиць!
Та від ходу — до всіх акварелей
податливих —
загорялись-розпирскувались.

Йшов я з тебн — відпущений
людям
поет, —
я не серце художника радував!
Запалю
недосяжний іще
фіолет —
загориться 
сильніше
бунтуюча райдуга!

Льоди неба,
прозорі польоти іскристого скла!
В лоб не дерлись наповнені душі артистів.
Я зроблю, щоб майбутнім упевненість йшла,
на те я в тобі свіжий і чистий.

І якщо в очі совісті кинутий  — я,
то яка ж
серцелюдна країна моя!

Чим я розум зайняв! —
розуміючий втричі,
я захоплених совість будив і молив:
встаньте, високі, колись, —
як майстер, я знаю —
мене зневажатимуть речі,
над якими найнижче схиливсь.


Пропади вони пропадом —
спрощені дактилі:
день при дні цей набір
контрабандно
несуть
вже безсмертні редактори —
проломився папір.


Вічність слів! Вдячне людство!
Яка благодать!! —
Професорщина?
Що наїдається туго?

Повадиди б за мною
майстрові труда,
як портрети
з квартир —
в косяках і фрамугах!


Не круїзний,
не з хартій,
не обмацаний музами,
перекину воєнщин брикливий базар —
і проходжу навиліт гімкі профсоюзи,
потрясаючи диханням як динозавр!


Олдермастон!

А що зверху тягнув
ніби глину до пульту,
словами, як пальцями,
        гнав
                 зсередини, —
хто ж знав,
що я —найризиковіший скульптор
живої людини?

І неслИ,
як дари без причин,
літні дні, —
перехоплює Судний!

Люди…
знали б вони
п е р е д   ч и м  
йдуть такі голоси! розкидаючи нудних!

          II.

Воскресаючи в час,
від Землі,
щоб не плакати,
розбігаються
к ч…..ту світи і галактики.

А тут 
вилудив дощ —
сірі лиця, як листя, відігнуті клаптики.
Як ми бачимось вам
з ваших площ,
Андромеди-галактики?

В сідловинах полів,
в невідомостях газових —
випадковістю
з пащі
         зоряної
                 вийняті?
Єсть єдиний стан — плазма…
Ми — виняток.


«Ми всі тут.
Ми могли б,
та ми звикли…»
два мільйони років світлових
йтиме виклик.
(Текст — щоб кожен написав, доповнив,
щоб всі мовили:
Напиши до Редакції Часу. Це поема
твоя.
В Європі ти,
Чи в Австралії — такого ще не було:
За першим твоїм порухом стежать всі.
Виходьмо на вулиці. Щоб вийти в небо.)

           III. Глава дітей

Слухайте всі!
На слово струнко!
Хто там,
поетики,
з трунком?
Акварельники, вбік!
Заберіть цих старців,
або в рай,
або в труни,
чи завдайте їм вивчити
мій — непочатий ще — вік!

Мужність шукайте —
всі винуваті.
Дітям до кращого — не додали,
все — тільки добре.
Вину так не зняти.
Досить на них перекладати:
всі винуваті.

Ви, міністри, добра носії,
коли ви 
вагомо вітались
в квартирі,
де три, чи чотири, робочих сім’ї?

Дифирамників лишніх зловити і здати.
Всі винуваті.

Я, на кого чекали,
Таким
я прийшов — крізь виття.
Дітлахи, смоктунки,
не відходьте з життя.

Потаємні мої,
ви Землі чистота,
ми єдиної сили — одне відкриття,
не втікайте із мене,
не йдіть просто так,
не відходьте з життя!!

Вам ручкою роблять?
Це їх прокляттЯ.
Не ідіте з життя.

Ця марудність історій!
Історіє, ближче!
Ти, карга,ти
шукала кого? —
хто тебе, перекупку,
          непотріб, опише,
чи поставить
думки
      на диби
            огневИщем —
з віковічно волоченого?!

Але скільки незробленого!

Біль за біль!
Прокленуть і мене,
та, як райські плоди,
всі поеми вцілують
громади в серця, —
чим ти гірший один? —
не стирайся з лиця.

Ще шукливі естети, —
їм треба ідей?  — мруть од вилиску.
Я почорнію 
до генів!!!

Хто замінить 
сто тисяч народу дітей,
нестаючих щоденно?!!


Сидіте.
Слабаки,
на рахунок
на мій
занесеться —
що мільйони дітей
позминаються сексом.

Сидіть!
Ви не чуєте помсти…
розплата затенькала —
я не пророчу —
над багатенькими
всюди
пройдуть пеереможні, к дощ,
одмиваючи очі.

А здавалося — з вами 
підуть?
Ч……та з два.
По всіх націях
мордобиттям всесвітніх іуд —
моїх учнів всесвітня разюча династія!
____________________
Коли вишина
в європейськім басейні
і вибахкав синь хтось
тримавши роками
і огненно 
в’язи ведуть плавниками
в цю синь
з Єнісею до Сени

як пористі
житла пістрявої крейди
наляжуть
на груди мокрющого плацу
де шлюбний союз
парусину нарейдав —
де — плакса-натурниця —
ратуша плаче

коли наштрикнуть
мармеладові лінзи
і в мяких
стовпах
розстегнуються  вроди
щоб — до відчуття —
з-за дзеркальних
колізій
зпіднизу
як циркулем ніжки розводили

коли пізні яблуні
древньо
набіло
по першому снігові
тяжко
відчалять
і яблука
кольору «євине тіло»
як лямпи пашать
як гріховне начало

а за ніч
замучившись по язиках
вже: банда стоїть остаточно хрумка

коли духи
димляться у сонця пухир —
ллють чорнізні бакинці
смолу
на дахи

коли відштовхнувшись
від спільного берега
стягнувсь хтось
осою у стилі
                      Америка

коли за бортом
од хребтів до
монетки маліє
одна голубенька планетка

коли порішу вам
всю справу буття —
не ідіте з життя.

Не відходьте з життя:
над стараннячка злі
станем,
може, одним оправданням Землі.

           IV.
 (Людина)
А причина яка
вам
замкнула вуста?
Запитайте в собі двійника:
він
людиною став?

Може,
серед акторів
всесвітніх вистав
він людиною став?

Скільки нас? —
Нас в тумані міщанства
 метляло мов стяг, —
хто
нам руки простяг?

Мені б
прапором йти
в підбігаючих днях,
та –
Самсоном
канони (естецькі) благенькі хитав:
сам агіткою став.

Він дістав,
ще здобув,
вже пропав — ще дістав!
А мене,
спокійнішого всього живого,
дістав?

За таке—
покатуй —
прокричу і на дибі: спасибі!


Він же знав,
Що прийде хтось
громити міста:
«Ти — 
Людиною —
став?»
        Мало!

    (Мир)
Мир вам, мир вашому дому.
Мріє всіх поколінь, встань з колін.
Мир вашому дому.

Вам, захованим,
і на очах
із зачавленим
криком, і в чирвах,
недовгожителі білих палат,—
хтось кричав —
мир вам;

вам, кандидати в міністри,
в убивці,
у тюрми
й сюди,
всім —
пунктиром —
мир вам.

Вам, красуні,
корисно,
щоб врода — як
ширма…
Мир вам.

Це — вам, не друзям і не ворогам —
вам в кишінні
від моїх поривів,
мир вам.

Це — вам,
запливаючі жиром,
мир вам.

Це вам — обтяжені дрантям,
мир вам;

поклубковані в оргіях!
швидкі в провал до кумирів!
Промахнулись ви —
Ігор я.
Мир вам.

     (Прощення)
Сміхотворні пролази!
стовбичте священні.
Я не вам.
Я прошу
Океанське прощення.

Мої фізики!
Які ви розкуті! як діти.
Я не встигну про вас,
не встигаю,
простіте.

У собі
я частково
Родена забив,
щоб було де майбутнє вмістити.
Таке не прощають?
Простіте.

Ви в майбутнім,
Ви також мої сталагміти:
Простіте.

Може б з вами я гаркнув
в мережах по світу:
простіте!!


Тут
півсфери  
небес 
розорив —
як пульсуючі азбуки
вгнав
у кожного лоба
небесну
зорю, —
то простіть! —
один раз таке.


Найпростіше —
одні годували,
а ті гадували;
ви вже звикли, щоб вами
завжди гордували?
Відміняю.
Простіте! Простіте!


По два береги Стіксу!
як салют астероїдам —всім, чим живете —
очевидний, —
рахунок іде на планети.
Сьогодні простіте.

Ви простіть,
якщо після
покличуть поеми-повстанки:
встаньте!

Не заслуга —
Простити послушних,
а бунтівника
як простить?
Багатенькі — і в тінях невільні;
хвилина —
простіте рокфелерів в п’ятім коліні;
простіте
мене,
набігаючі
в інших віках!

Я — Шевчук —
Самосуд
Міг спинити
Посвітній,
Простіте!


Ваше вогневолосся спадає,
Хоч вибудь сам.
Я занурююсь в Вас, і що кучмою Вам
випнуту блузу,
розчулившись, вибуцав,
даруйте, Маdамe.

Поки — химера! Вимахав —
кинув свої ряди,
грію руки
у Ваших
французьких кишенях –
десь стоять
аж ніяк не обдурені
уряди
на лінійці мойого прощення.

Ви, завмерлі, простіте.
Та за зроблене, і
за незроблених в жертву грошу,
і за те
що століттям
ще тільки вбачається –
я
прощення
ні в кого за це не прошу!
Землетруси не вибачаються!!

     (Реквієм)
К ч……ту іграшки
як не схоплене 
ще основне;
головний —
він справляє поминки
не вмерлого
людства коректного —
єсть реквієм.


Ми старанно
                 ковзькі;
ах, як ішли 
ми
   до цього!
які зустрічались мазки!
–	а коректори! –
Єсть  Реквієм.

Жалюгідність –
убивчо не розуміть,
жалюгідність –
                        відтягненим бути
                        бруднотою мертвою.

А 
потрібно,
                щоб кожен
розгувся,
                   як мідь.
Вдарте мене! нехай –
R
    E
        Q
            I
               E
                    M !

Б
    –у
         –д
              –ь,
          Реквієм.

Гаснуть сни інфантильників.
Ти, безглуздя спокуто,
Ти! На краю світильник!
Ти  кинутий
                   дикістю
крепкого! –

Зникне усе!
                    буде  Реквієм.


А як треба 
було навпаки!
А як треба було 
навпаки:
не оголеним,
а —
побутовою
редькою.
Начіпляйте листочків собі,
дупляки,
я —
Реквієм.

Диктатуро розваг!
Благоденствуй,
сова.
В красивість поетів пдвісили.
Я не ваш!
Є загиблість в самому вже місиві.

Ви
при смерті хотіли,
щоб я вам покректував?
Я — Реквієм.

Всім —
Реквієм.

Хай понебу гримить — Реквієм.
_________________
  (голос слабкий)
МИ!!
Ми, кращий початок!
Ми! — люди Землі.
Ми
двадцять століть
про останнє
мовчали,
слухайте!
ви! «королі»!
ми живі!
Ми ідем,
ми — не спалені.
Ви хотіли нас —
в плазмовий бриз?
Ви — потерті із спалень,
Ми живі — із копалень:
нам наверх,
вам — униз.

Ми ще і не жили,
діти ще не жили.
Переносники часу,
зв’язкове буття,
Ми! — життями наповнили чашу!
Це вас гріють не стіни —
це наші життя!
Наші спільні життя! —
Центрам —
Віку Достойників —
запресовані,
встик —
в піраміди 
і в «Боїнги» —
адресовані
з криками наші життя!

Ми —
вишні
і озеро
і вкинуте
в озеро
небо Всевишнє.

Ми — дюралеві
курим сигари;
ангари —
це ми.

Ми — все!
Всі — лице до лиця.
І вступу не стало б —
означало б: початок
кінця;
означало б:  ми — стадо.

Ми — поема!
Це нас готували віки,
Очищали
Жерцями
Мистецтв
Од молюсків.
Що мистецтво? –
Ми призвані, трудівники.
Ми — людськість.
Ми — правда.
Ми — свято!
Ми ритми 
Прелюдій.
Люди ми.

Нам, єдиному розуму,
Бути чи Ні? —
всім 
остання 
війна йде.
Трудівники усіх країн, єднайтесь!

Планетний вступ

ДРУГА ПЛАНЕТА,
ДРУГА ПЛАНЕТА,
ДРУГА ПЛАНЕТА,
Друга планета, вам — життя!


1979 рік,
Київ — Ленінград — Київ

ID:  1040675
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 27.05.2025 23:26:32
© дата внесення змiн: 27.05.2025 23:42:27
автор: Шевчук Ігор Степанович

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (37)
В тому числі авторами сайту (0) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Зараз світоустрій, заснований на правилах, Росія вже не висміює. Можливо, нарешті зрозуміла, що сам Китай підтримує порядок, заснований на правилах.

Проте погрожувати Україні війною з політичних і економічних причин, ніяк не пов'язаних з безпекою, РФ вперто продовжує. Якщо Росія вважає внутрішній устрій України загрозою своєму існуванню,

навіщо світу,

заснованому на правилах, така Росія? ...

(Олексій Їжак, G)
 
"Росіяни не вважали своїми рівними, гідними співрозмовниками тих, хто приїхав до них промовляти від імені України, бо казали, що та країна не має права на існування. Чекайте, якщо Україна не має права на існування, то про які мирні угоди з Україною взагалі можна говорити?!» — наголосив Блаженніший Святослав.

Крім того, Предстоятель зазначив: «Ми не можемо говорити про будь-які справедливі угоди, якщо не буде засуджено злочинця. Тобто немає тоді миру. Я би хотів, щоб у контексті всіх перемовин, навіть тисків на Україну,

відчули гідність тих людей, які живуть

тут у нас в Україні».
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Відчуження
Максим Тарасівський: - знепривласнення
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відчуження
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Патя́кати
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внебуття́
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внеча́сність
Синонім до слова:  збагнути
Mattias Genri: - доту́мкати
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Терендіти
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - Файна
Синонім до слова:  говорити
boroda-64: - НЬОРКАТИ
Синонім до слова:  збагнути
Пантелій Любченко: - Доінсайтити.
Синонім до слова:  Вічність
Пантелій Любченко: - Те, що нас переживе. Кінця чого ми не побачимо.
Синонім до слова:  Вічність
Софія Пасічник: - Безчасовість
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відповідальність
Enol: -
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
x
Нові твори
Обрати твори за період: