Таїна
Ми маленька іскра, що летить лиш мить,
порівняно із всесвітом і часом,
хоч людська епоха голосно шумить,
та це лиш писк серед галактик маси.
Матерія, що є в просторі і в часі,
вона ніяк не може бути зокрема,
величини, явлені в одному разі,
для всіх наук - це незбагненна таїна.
Наша мить, і вічність, що була до неї,
і буде що в кінці немислимих віків,
Творець усього, і ми- його ідея,
Господь , який з піщинки Всесвіт сотворив...
Зазвичай так, що кожен день для нас-проблема,
і наш плин життя - це маса безлічі турбот,
щоденно у полоні власної дилеми:
Чому? Навіщо? Де край гіркот і насолод?..
Та знаю я лиш те- що я єство маленьке,
й надію в серці маю ,що в мудрого Творця,
час ,простір і матерія- все величеньке,
і моя душа для славного Його вінця...
Гарний вірш! 
