І біль минає.
Залишає по собі лише ... Любов,-
тихе тепло лагідного ранку,
ніжний схід - душі відродження.
Вона - понад часом.
Понад війнами і мороком.
Понад прірвою відчуження.
Пристрасті вибухають убивчим атомом,
Вона ж бачить рани під сорочкою.
Виймає стріли крижані, що прошили серце,
і проростає у всі сторони світу.
15.09.2024р.
