не тому, що смуток у долонях,
не тому, що навкруги зловоння,
не тому, що сльози на обличчі
стали для народу надто звичні.
Напишу не букви на папері
А табличку «відчиняйте двері!»
Тим, хто вірить в нашу перемогу,
А не десь ховається потроху.
Лиш для тих, хто вже не спить щоночі
І від правди не ховає очі.
через те, що врешті ми піднялись
через те, що трохи порівнялись,
через те, що руки всі подерті
серед боротьби і круговерті.
Не впаду обличчям на підлогу
А шукатиму нову дорогу
Там, де світло, дихати вільніше,
А на небі зорі золотіші,
Ледве чути кроки на світанку
І твої пісні без перестанку.
ради тих, хто любить і кохає,
ради тих, хто щось у серці має,
ради тих, хто залишився поруч
погляд піднімаючи угору…
