Зелена жабка засумувала:
"Усе болото я добре знаю!
Життя у рясці я змарнувала,
Тут на купинах я загасаю!
Від жалю-туги поросла мохом,
Грузьке багнище геть засмоктало!
Ще пару років і стану торфом!
На цім болоті повітря мало!"
Взяла валізу, все впакувала:
Дві сукні, туфлі і капелюшок...
Ошатно вбралась, і до вокзалу!
Щоб були сили, поїла мушок.
Квиток на потяг ураз придбала,
У невідомую поїде путь,
У грудях серце закалатало,
Від щастя важко аж дихнуть!
У мегаполіс прибула вчасно.
Із потяга сходів - стриб на перон.
Людищ здорових усюди рясно,
А над головою згаї ворон.
На кожній площі, вулиці, сквері
Снують навколо лиш гулівери!
Белькочуть у звичній їм манері,
Ні "ква", ні "кум" не чути в атмосфері.
Їй би зустріти, хоч одну жабу,
Разом поквакати про водойми,
Покумкать пісеньку про кульбабу,
А тут чужі всі і незнайомі!
Ось уже вечір, сідає сонце...
Ані росиночки жабці у рот!
Комашок з'їсти потрібно конче,
Махом - до кафетерію ворот.
"Глясе холодне та круасанчик! "-
У меню тикнула мандрівниця.
Умить проворний завзятий панчик
Несе на таці для жабиці.
"Що за гидота оці наїдки?
Ось мошки й мушки - то смакота!
Якісь спотворені і бри́дкі
У людей смаки! Це ж блекота!"
Піймавши облизня, жабиця
До мандрів утратила геть смак.
Вже не гуляється й не спиться,
Болотого затишку їй брак!
Валіза в лапки - на потяг хутко!
В" Болота" мчиться локомотив!
В латаття білого пелюстки
Сховатись...І від шуму утекти б!
По горло в рясці ця мандрівниця,
Грузька багнюка під животом.
Мулом пропахла уся водиця,
А щастю жаби нема запон!
Chara Vinna
21.03.2023
