ДУБ І КАЛИНА
Надію в серці заховав, кохання
Плекав його і від вітрів беріг
Зіркам лише гаряче своє серце
І мрії потаємні ти розкрив
І заясніли росами світанки
І мрія та мов весна розцвіла
Побачив ти : кохана до криниці
Доріжкою заквітченою йшла
Ти зажадав токнутися рукою,
Її волосся , золотом ясне,
Та дівчтна, зчарована весною,
Тебе,мій брате-дубе, омине.
І вкотре ти , засмучений козаче,
У тяжких думах, вітром загудеш
Нічого ти для для дівчини не значиш,
Якщо й на землю голову складеш!
І віти так хилило, мов востаннє,
І дівчина спинилася на мить
Здавалося, у промені світанку, козак,
До неї листям дуба, гомонить.
Зустрілися вони на мить очима
І діва погляд гордо відвела
І він торкнувся вітами волосся
Зачарував:
Під Дубом - Калинонька зацвіла!
Ан. БУКСтефко
