Торкнуся сніжної душі
своїм туманом,
Минуле Ви не ворушіть –
Нехай відтане…
Імлою ляжу на сніги
Теплу байдужі.
Прошу хандру холодну: згинь,
В німих калюжах.
Кохання гаситься об лід
І крижаніє.
Змітає справжнє на землі,
Зникають мрії…
Завії стелеться канва
Бездушно-злої.
Я у снігах згубила Вас,
І стала млою…
жаль реальний..
