Україно
Як смеркалося на весні, на весні,
То наснилася дівчинонька мені.
Ой наснилась, чорноброва, молода:
Сидить біля річки косу запліта.
-Ти скажи, дівчино, скільки років є?
Та чи вільне серце, співоче твоє?
Ой, чи маєш батька, мати не лиха?
А чи твоя доленька: щедра, не тяжка?
Озирнулась дівчина - нікого немає.
Тільки вітер вербоньку над Дніпром хитає.
Озирнулася ще раз, серденько-дівчино.
І розквітла у гаю білява Калина.
Ой розквітла ще й її - вітерець гойдає
Мов козак то! Дівчиноньку міцно обіймає.
