Намалюй мені зорі у сірому небі,
Дозволь за світилом надії піти.
І хоч ти й далеко, дозволь доторкнутись
Губами прощання до люті зими.
Нехай не лякають застужені очі,
Серце не може тебе обмануть,
Допоки у ньому любові і втіхи
Осінньої ночі слухняно цвітуть.
Лише бережи, що не можна зіткати...
А хочеш- то й зовсім наза́вжди забудь!
Забудь, що на тебе я буду чекати
У стомлених зорях, які ще живуть...
гарно! 
Чудова лірика! 
