Твоя брехня вже не така солодка,
І віри я словам твоїм не йму.
Згоріло все, як та стара проводка.
Пожежа і усе уже в диму.
Довкола обгорлі чорні стіни,
Між нами лиш глибока пустота
І залишилися одні руїни,
З-під них я бачу посмішку чорта.
Перевертні удень м'які й пухнасті,
Покажуть лиш в пітьмі гнилющу суть:
Які вони підступні та ікласті,
Яка у них бува скажена лють.
І як вони солодкою брехнею
Заманять в пастку й змусять разом з ним
Пливти у пекло вниз за течією
З потоком болю лавовим стрімким.
