об’єм спалило штучне світло,
скінчилося гірке причастя_
паплюжать сонну тишу мітли,
метуть холодний попіл щастя_
>
та, що звела в капкан спасіння,
залоскотавши серця крицю
і вишкребла до дна насіння,
сховала в тінь пусті зіниці_
>
ніколи знову вже не буде
вона причиною знемоги_
із виразом обличчя будди
святкує третю перемогу_
