|
1.Вшанувавши, Бахуса вийшов я з підвалу –
до Венери з шаною йти пора настала.
Йшов приспівуючи я, вдягнутий належно,
гаманець наповнений дзвякав обережно.
2.У дверей Венериних замкнені всі стулки –
спраглому не було там жданого притулку.
Чулися з серѐдини музика та співи
в храмі краще за сирен заспівали діви.
3.Біля входу двѐрниця була насторожі,
росту невеличкого, та обличчям гожа;
підійшов до неї я та почав благати.
Двері розчинилися, до богині в хату.
4.Щиро я подякував і зайшов до храму.
Жриці всі зібралися, запитали прямо:
«Звідки ти прийшов, юнак, рвешся у ці стіни?»
«Я місцевий ваш земляк, шанувальник вірний.»
5.«Чи потреба в тебе є, чи яка нагода,
чи вела тебе до нас сонячна погода?»
«Істинно, пригнав до вас вітер нездоланний.»
«Вітром юності до нас ти принісся гнаний.»
6.«В грудях все пече мене незагойна рана
завдана Венерою мені так неждано.
Зілля не знайду ніяк, щоб мені зцілитись,
до Венери-матері я прийшов молитись.
7.Діва благодатна, будь ти до мене щира,
через тебе хай дійде до Венери віра.»
Діва йде до вівтаря, де стоїть богиня
і слова доносяться в небо крізь склепіння:
8.«Ти, котрій відомі всі серцю ніжні чари,
ти, хто лагідна до тих хто коханням марить,
о цариця пристрасті, що здвигає гори,
зціли цього юнака, бо від спраги хворий.»
9.Раптом розчахнулася вівтаря завіса
і за мить з’явилася постать промениста
і позвав покірно я впавши на коліна:
«Зжалься серцю ба̀жана, мушлева перлина!»
10.«Хто цей, – мовила вона, – молодий оратор,
що був змушений прийти по мою пораду?
Чи не юний це Парис, цвіт земного круга
і чому страждає він з томної недуги?»
11.«О Венера, краща ти від богів могутніх,
ти керуєш долями на землі всіх сутніх!
Я, беззахисний юнак схилений в благанні,
о зціли мене, молю, благородна пані!»
12.«Добре парубче вчинив, що прийшов до храму,
що мені вклоняєшся дзвінкими дарами!
За дзвінкі динарії вже на завтра зранку
ти забудеш про свою незагойну ранку.»
13.«Калита наповнена, все майно, що маю,
жертвою до ніг твоїх щиро покладаю.
пристрасті вогонь в собі довго не зносити,
буду відданий тобі, доки буду жити!»
14.Взялися за руки ми, йдемо у покої,
там зійшлися зграйкою рівні всі красою,
всі подібні одягом у богині діти,
гарними обличчями схожі до Кіприди.
15.Нас, коли побачили, радісно вітали,
до богині весело їх слова лунали:
«Вас давно чекаємо. Раді вашій парі.»
«Ні, – Венера мовила, – час настав для чарів!»
16.Зникли раптом діви всі за богині помахом,
ми удвох з Венерою поєднались подихом,
подих був, як вітерець між оливи вітами,
і чекало ложе нас вистелене квітами.
17.Одягу позбавлена погляд полонила
сяюча оголена, мов ясна перлина,
прилягла на пелюстки на плече праворуч,
шал моєї мужності увібрала поруч.
18.Накохавшись встали ми омовіння ради:
поряд з нами тік струмок в чарівному саді,
як пірнув у нього я, то пропала туга,
зникла важкість з тіла та вся з душі напруга.
19.Ось, як покупалися, відчуває тіло –
від обіймів пристрасних трохи ослабіло
і сказав богині я, обійнявши ніжно:
«Зголоднів чомусь я, чи тут знайдеться їжа?»
20.Ось на блюдах вносяться качки, гуси, кури –
всі пернаті смачності матері-натури;
гори пирогів були і вина озера –
пригощала стравами так мене Венера.
21.Три щасливих місяці жив біля богині,
жертвами багатими сплачував святині;
зараз шлях мене веде з легкою сумо̀ю.
Я від мук Венерою зцілений самою.
22.Хай всіх добрих юнаків вірші ці навчають:
якщо стріли пристрасті серце їм вражають –
хай одній серед богинь вклоняться в любові,
зцілення отримають і живуть здорові!
ID:
880135
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.06.2020 08:19:34
© дата внесення змiн: 19.06.2020 08:19:34
автор: Анатолій Костенюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
