|
Я стільки чув,за себе в спину-
спочатку вірив і до серця брав.
Не раз вже,від образ ламало душу й спину-
й що накопив,я іншим віддавав.
Та Бог,так дав зустрів людину,
що так сказала,ось такі слова.
Прийми образу,як мала дитина-
поплач,забудь і докажи,що в тебе є душа.
А ще молися,день і ніч молися,
щоб не зробив в "гарячці",йому ти зла.
Повір,що чиїсь сльози пролилися,
відповідь за них,буде дана.
Багато,що розказувала та людина,
і Богу дякую,що я його почув і зрозумів.
Бо є молитва,що для християн,є сила,
є люди від Бога послані,щоб чоловік зустрів.
Ось так і я,стараюся мовчать,з терпіти,
хоча- десь вибухне,як той чиряк.
Та згадую людину,що довелось зустріти,
і згадую його слова- на все свій час.
ID:
874754
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.05.2020 22:30:13
© дата внесення змiн: 05.05.2020 22:30:26
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
