Доле моя,доле моя ми з тобою двоє-
хоч пішечком,хоч на возі хоч пливемо морем.
Всяко було доле моя,всяко і ще буде-
хто знає де віднімуть а де нам прибуде.
Ми з тобою доле моя,по життя дорозі,
крокуємо то обуті,то голі і босі.
А буває доле моя,що у двох заплачем,
або з радості сміємся та танцях скачем.
Подай руку доле моя- міцно хай тримаю,
бо без тебе доле моя,як жити не знаю.
А ти доле теж без мене,що будещ робити,
з таким характером як у тебе-хто захоче жити.
Тож даваймо доле моя тримаймося міцно,
бо ми з тобов доле моя,у двох на довічно.
Так нам доле дано було коли я родився,
ще тоді я тобі доле в вірності признався.
Обіймутя доле моя притулю до себе,
і так тримати буду міцно,ти одна у мене.
Пробач мені доле моя,що десь на тя робчу,
то все життя доле моя,я сварки не хочу.
Так що доле моя доле давай далі жити,
ми з тобою доле сильні хоч нас можуть бити.
Але доле моя доле ми з тобов завзяті,
ми,ще доле потанцюєм,на життєвім святі.
