«...если хочешь мертвым поклоняться,
то живых тем сном не оскорбляй»
С. Єсенін
Доживаю своє уві сні...
Не спішу до могили...
Але чується голос мені:
– пам’ятай мене, милий.
Пам’ятаю... та наче й не чув ,
як бувало просила,
щоб і я написав, не забув :
– я люблю тебе, мила.
І тепер, поки пам’ять жива,
та опущені крила,
повторяю я інші слова:
– забувай мене, мила.
Вже ось-ось – у далекі краї...
Боже, дай мені сили
просинатись, як чую її:
– я чекаю, мій милий...
