Вся ніч в думках про тебе перейшла
З тобою зустріч — мов вогнем пекучим обпалила
Немов троянда дивовижна ти була́
Та ароматом своїм напоїла
Торкнувся пелюстків твоїх, відчув тепло́
Та від краси твоєї— втратив здатність говорити
У океан очей твоїх пірнув, на саме дно
Так в них би й залиши́тись
О мила квітко! Що ж зі мною є таке
Без тебе і повітря ніби—то бракує
Яке ж зустрілося кохання не легке
Та все ж воно допомагає і лікує
Як не було би важко в час коли тебе́ нема
Думки та спогади рятують, силу добавляють
Пісні твої, слова, дарунки та місця де ти була
Все це у дивний спосіб надихає
Не відпускай мене, будь ласка, ще тримай
В полоні тво́їм — щастя радісно сміється
Я не жартую, квітко, це є правда—знай
Для тебе також моє серце б'ється
Хоча, чи можу я просити про таке
На світ своїми ти очима споглядаєш
Мої це почуття, а в тебе щось своє
Я не збагну твоє, та й до кінця моє ти не пізнаєш
Але за все я дякую тобі
За цю любов, за це велике неповторне чудо
Я дякую Творцю, що ти є у моїм житті
Бог є любов, й любов довічна буде!
